Патріотичне виховання засобами історичного краєзнавства у шкільній та позашкільній освіті. З досвіду роботи шкільного історичного музею при ДоброславськомуНВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-гімназія»

    Патріотизм – знайоме з дитинства слово- наскільки він необхідний в сучасному глобалізованому світі, в епоху зближення і взаємопроникнення культур, держав і народів, а ще – в умовах реальних загроз – енергетичної, фінансової, воєнної,- чи варто продовжувати ?

Як показують  події останнього часу, патріотичне виховання стає , як ніколи, актуальним, а ми, учителі, маємо сьогодні порадитися, обмінятися  думками, виробити спільну стратегію  - і працювати злагоджено та відповідально, на користь нашої молоді, держави, суспільства, майбутнього.

    З чого починається патріотичне виховання? Якщо говорити про школу, то , напевно, з розмов про батька й матір, свою родину, про рідну вулицю й селище чи місто, про Україну в цілому,- її простори, її символи – державні і народні, її непростий  шлях в історії, а у старших класах – і про місце кожної людини у суспільстві, її відповідальність перед своєю  державою, та й перед нашим спільним майбутнім , за свої слова і вчинки.

Гадаю, усім нам зрозуміло, що в патріотичному вихованні слід додержуватися відомого дидактичного правила: від простого – до складного. Отже,  у молодшому шкільному віці дітям будуть близькими  твори  дитячих авторів  про матусю, рідний край,  казкових героїв, які боронили Батьківщину тощо. В середній ланці шкільної освіти вчителі активно застосовують години спілкування, вікторини на знання символіки, історії  нашого  краю, музично-художні композиції, традиційні свята тощо. Старшокласникам  більш цікаві такі форми роботи, як диспути, «круглі столи», брейн-ринги , а ще – участь у науковому товаристві чи роботі шкільного самоврядування.

     Цей далеко неповний перелік форм роботи покликаний сприяти становленню свідомого громадянина , людини з активною життєвою позицією, нетерпимої до  суспільних вад  сьогодення.

      Гадаю, що вчителі історії можуть доповнити цей «педагогічний арсенал» своїми, особливими формами роботи. І першою з них стане музейна педагогіка.

Музе́й (від грец. μουσεῖον — Дім Муз) — установа, що займається збиранням, вивченням, зберіганням та експонуванням предметів — пам’яток  природи, історії, матеріальної і духовної культури, а також просвітницькою та популяризаторською діяльністю.

     В тих населених пунктах, де немає місцевого краєзнавчого музею, доцільно створити шкільний історичний музей . Як зазначається в Положенні про музей при закладі освіти , «Музей …. є осередком освіти і виховання, який сприяє формуванню у молодого покоління національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, забезпеченню духовної єдності поколінь …»

     У шкільному музеї можна проводити екскурсії, уроки з історії рідного краю, зустрічі з ветеранами, старожилами чи громадськими діячами, дні відкритих дверей тощо.   Хочу відзначити, що шкільний  музей  є  великою допомогою  вчителю у викладанні предмета. Адже життя кожної родини відбувається у певній історичній обстановці. Майже кожну тему вітчизняної історії можна проілюструвати  експонатом місцевого музею.

     Не секрет, що кожного року нам, учителям,  рекомендують разом із своїми вихованцями брати участь у написанні різноманітних конкурсних і дослідницьких робіт, як у системі Малої Академії Наук, так і з нагоди знаменних дат чи в рамках історико-краєзнавчих експедицій . Звичайно,  ця робота також має на меті передусім патріотичне виховання молоді. Наведу приклади з власного педагогічного  досвіду.

  Першим нашим МАНівським дослідженням було таке : «В історії школи – історія держави», в ході якого проаналізовано процес становлення і розвитку навчального закладу у нашому селищі починаючи з земської школи  і до наших днів. Нами було складено повний список директорів школи починаючи з 1936 року, що є цінним місцевим матеріалом. Ця робота стала підсумком  низки зустрічей з цікавими людьми, які жили в селищі ще у довоєнний час, переважної більшості їх уже немає в живих, аналізу літератури, роздумів. Збираючи цей матеріал , ми багато дізналися про життя  односельців, виявили імена людей, репресованих  владою, відвідали могили учителів минулих літ, а головне – закохалися у свій край, у свою школу, відчули моральні переживання, які збагатили наш духовний світ.

        Останнім цікавим дослідженням в системі МАН стало таке : «Життя та побут громади сіоністів-євангелістів Комінтернівського».

       Завданням дослідження стало  збагачення і розширення  відомостей з історії нашого селища, поширення ідеалів толерантності і добросусідства між  співгромадянами.

       Нам вдалося з’ясувати  історію виникнення руху сіоністів-мурашківців, познайомитися з  особливостями життєвого укладу, традицій та побуту общини, зробити належні висновки. Дослідницьку роботу було представлено на обласному етапі МАН  у 2013 р. та 2014 р., автора відзначено  Грамотою Одеського обласного Департаменту освіти.

Наостанок хочу зазначити, що майже кожен із нас був чи залишається у ролі класного керівника.

        Лише тема Першого уроку багато про що промовляє: «Ми з тобою українці – Я і Ти», «Державний прапор України – святиня нашого народу», «І мене в сім’ї великій, сім’ї вольній, новій…» (до 200-річчя з Дня народження Т.Г.Шевченка), « Україна – єдина країна», «Від проголошення незалежності до нової України».Щорокукласним керівникам рекомендують проводити  уроки Мужності, звичайно, адаптовані для розуміння кожною віковою категорією. Тож у нашому розпорядженні є чіткі орієнтири, є бажання і необхідність розвивати ту діяльність, яка вже вивірена попереднім досвідом.

Гадаю, саме завдяки активним формам навчання, залученню спеціалістів, тісній взаємодії школи, батьків, громадськості – а ще – наполегливій щоденній праці, сповненій любові до дітей , до своєї справи і до нашої  Батьківщини – нам вдасться подолати духовний вакуум, який, можливо, у когось ще існує, подолати зневіру , яка оселилася в людях, прищепити думку про те, що саме від нас самихбагато в чому  залежить наше теперішнє і майбутнє життя, - комфортне чи нестерпне, мирне чи воєнне, юридично захищене чи беззаконне,незабезпечене чи достойне.

          Триває робота по приведенню у відповідність до діючого законодавства експозицій музеїв, що перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки. Так, розпочато оформлення зали козацької слави, вшановано пам’ять  героїв Небесної сотні, земляків, загиблих в ході антитерористичної операції на Сході України. Далі буде…